22 июля 2012 года перестало биться сердце Богдана Ступки, Народного артиста Украины. Его роли в кино вошли в плеяду лучших работ отечественного кинематографа, а его игре в театре подражает уже не одно поколение. Но таких, как он — больше не будет.
4,7
5
1
У Богдана Сильвестровича есть сын Остап, а также внук Дмитрий, которые пошли по его стопам и прославляют знаменитую фамилию в этой сфере. Внук же поделился болью, опубликовав фото любимого деда, которого всегда называл просто “Бодя”.
О годовщине смерти артиста вспомнил и театр, где много лет служил Богдан Ступка.
Мы также предлагаем вспомнить цитаты знаменитого актера, навсегда вошедшего в сердца поклонников. Публикуем их на языке оригинала.
***
Все наше життя — суцільна імпровізація, а значить, все наше життя — це джаз.
***
Хай кажуть, що хочуть, а я живу, як живу.
***
Роби справу чесно, з душею — і твоє до тебе прийде. Це не означає, що завтра з’являться золоті гори (…) Молоді треба все сьогодні і цю хвилину. Споживати і не замислюватися ні про що. Нічого хорошого в цьому немає … А ти ще щось хочеш, тобі багато цікаво.
***
Якщо повіриш в те, що кожен твій крок на сцені — велике мистецтво, то це вже катастрофа! Тільки сумнів дає прогрес.
***
Господу Богу все добре вдалося — і народження людини, і юність, і зрілість. А ось старість — ні. Ідеш по вулиці, а ноги підкошуються. І думаєш: ще недавно бігав, куди все поділося? Адже в людині тільки тіло старіє, а душа залишається молодою.
***
Я людина без слабкостей. Курити кинув, поїсти ніколи особливо не любив, п’ю помірно. Одним словом, сала не люблю, горілку не вживаю. Нудно навіть.
***
Роби справу чесно, з душею — і твоє до тебе прийде. Це не означає, що завтра з’являться золоті гори. Треба бути терплячим, але істину золотих слів для нинішнього покоління закривають золоті гори.
***
У нас дуже важко бути міністром. Тому що заведено у нас так: якщо ти артист – ти хороший, а якщо став міністром — ти вже поганий. Причому відразу, на наступний день.
***
Я не люблю війну, бо з дитинства боюся стрільби. Мені було всього три роки, але я добре її пам’ятаю. Пам’ятаю, як німці давали дітям шоколад. Як попереджали: зараз тут почнеться битва, йдіть з будинків. І тепер все життя мене переслідує страх. Цей страх іноді змушував мене битися, йти проти великих людей. Можливо, саме через нього я і пішов у кіно. Адже в кіно ти легко можеш сховатися – це не ти, це завжди хтось інший.
***
Мрією мого життя було, щоб українська культура стала відома в усьому світі. Мрії повинні збуватися, і я щасливий, що маю можливість сприяти цьому.
***
Я міг стати хіміком, астрономом. Була в мене така сторінка в біографії: я працював у Львівському університеті лаборантом-обчислювачем зі змінним зіркам, і один старий професор говорив мені: я з тебе, Богданчик, зроблю астронома. Не вийшло.
Помним…
Фото: открытые источники в Сети