Своей позицией по этому вопросу поделилась певица Руслана, которая победила в этом конкурсе в 2004 году. Приводим слова артистки далее.
Якщо розповсюджена інформація про те, що цьогоріч Україна відмовляється від участі у пісенному конкурсі Євробачення, є остаточною, то для мене це однозначно дуже болісна новина.
У рік, коли я поїхала, Україна теж була на межі відмови від участі, якби я не прийняла рішення брати участь. У 2004 році відбувався закритий національний відбір, і двоє з трьох претендентів відмовилися від пропозиції Національної Телекомпанії взяти участь у Євробаченні.
Я ж одразу без зайвих роздумів прийняла цю пропозицію.
Важко знайти пояснення відмові від участі у заході такого рівня. Для виконавця такі фактори мабуть можна відшукати. Для організатора їх просто нема, крім відвертого форс-мажору. Що ми цим хочемо сказати чи довести? Який меседж ми цим несемо світові? Що у нас немає, що винести на світовий рівень? Але це неправда!
У нас безліч талановитих артистів, молодих, невідкритих чи знаних лише в Україні імен, які точно гідні представляти країну на Євробаченні.
Особисто мені прийняте рішення не подобається. Я категорично проти рішення щодо відмови.
Я впевнена, що якщо Україна, а точніше відповідальні за це рішення, захочуть знайти рішення, воно буде знайдене.
Відмова — це поступ назад. А нам треба йти тільки вперед. Всі ці роки Україна на міжнародній арені заявляла, що ми молода і прогресивна країна. Ми не можемо відмовлятися від Євробачення. Треба шукати рішення і давати дорогу молодим талантам України.
Я вважаю, що варто розробити нову, нехай антикризову, процедуру ще одного відбору, дати нові, нехай повторні(але не потворні) можливості для другого шансу.
Знайти ресурси, час, інші можливості для повторного відбору, чи випрацювати альтернативну процедуру, але представити достойно Україну на конкурсі — для мене це питання навіть не конкурсу, а обличчя країни.
А что вы думаете по этому поводу?